Віртуальний семінар "Використання технології критичного мислення на уроках історії ": БЛОК 2. ТЕОРЕТИЧНИЙ

Сьогодні залишається актуальним твердження американського мислителя минулого століття Джона Дьюї, що фундаментальна мета сучасної освіти полягає не в наданні інформації учням, а в тому, щоб розвивати критичний спосіб мислення, навички мислення, котрі дають змогу адекватно оцінювати нові обставини і формувати стратегію подолання проблем, які у них криються.

Школа повинна стати тією установою, яка буде спрямовувати процес навчання на осмислення навчального матеріалу; стимулювання самостійного мислення учнів, а не репродуктивного вивчення наук, а також формування у них умінь складати і висловлювати власні судження.

Специфіка історії як навчальної дисципліни полягає не стільки у матеріалі, з яким працює школяр, скільки в тих розумових операціях і способах діяльності, яких він навчається, працюючи з ним. Серед предметно – історичних умінь і навичок учнів є розвиток вміння критично аналізувати і оцінювати історичні джерела.

Розвиток критичного мислення – це не тільки освітнє завдання, а й суспільна необхідність. Активне впровадження технології розвитку критичного мислення (ТРКМ) у багатьох країнах світу, зокрема – у Канаді, США (М.Ліпман, А.Кроуфорд, В.Саул, С.Метьюз та інші) здійснюється вже більше, як півстоліття. Технологія формування критичного мислення вважається «винаходом» американської педагогіки. Ця технологія розрахована не на запам'ятовування матеріалу, а на висунення проблеми і пошук способів її розв'язання.

Технологія критичного мислення містить три стадії:

1.Актуалізація наявних знань учнів, пробудження інтересу до теми. Саме на цій стадії визначається мета вивчення матеріалу. Для цього використовуються різноманітні прийоми: мозковий штурм, напрацювання версій розвитку подій, що вивчаються, тощо.

2.Осмислення нового матеріалу (нової інформації, поняття, ідеї). Тут відбувається основне опрацювання учнями змісту тексту, причому під «текстом» слід розуміти не лише матеріал підручника, а будь-який історичний документ чи будь-яке історичне джерело, а також лекцію вчителя, відеоматеріали тощо. У процесі роботи учня з новою інформацією використовуються такі прийоми, як читання тексту із коментарем, маркування тексту символами, складання таблиць тощо.

3. Роздуми або рефлексія. Учень осмислює вивчений матеріал і формує свою особисту думку, ставлення до нього. На цій стадії можлива дискусія, написання есе, складання схеми, запис висновків у зошитів тощо.

В Україні зацікавленість до технології РКМ як освітньої інновації у навчанні з'явився більше десяти років тому. У науково-методичній періодиці все частіше почали з'являтися статті О.І.Пометун, Д.Л.Десятова, К.О.Баханова, І.І.Бондарука, О.В.Тягло та ін., які свідчать про зацікавленість вітчизняних дидактів у розв'язанні проблеми розвитку критичного мислення. Досить активно дослідженням цієї проблеми займається кандидат педагогічних наук, доцент Запорізького Національного університету С.Терно.

Ця технологія дозволяє більш ефективно формувати в учнів низку ключових компетентностей. Перш за все — «уміння вчитись», тобто вміння самостійно здобувати знання у будь-якому вимірі «простору навчання». Вони вчаться організовувати свою роботу з розв’язання актуальних проблем і досягнення потрібного результату, набувають навичок самоконтролю, самооцінки, самовдосконалення.

Застосування технології розвитку критичного мислення — один із шляхів виховання активної особистості, що може взяти на себе ініціативу і діяти у межах правового поля. Це засіб формування критичного мислення і водночас розвитку творчих здібностей дитини.

Опрацьовуючи навчально – методичну літературу з питання розвитку критичного мислення, можемо запропонувати перелік прийомів реалізації методу критичного мислення. Проаналізуємо найпоширеніші з них:

1. Стратегія «Асоціативний кущ»

(Етапи актуалізації і рефлексії)

Правила складання асоціативного куща:

Записати на дошці в центрі ключове слово чи фразу;

Записати будь-які слова чи фрази, які спадають на думку;

Ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість;

Записувати всі ідеї, які з’являються чи скільки дозволяє час.

2. Стратегія «Дискусія»

Дискусії і дебати дозволяють ефективно розв’язувати проблеми через самовираження, вчитися аналізувати ситуацію, добирати аргументи для розв’язання проблеми, розвивати комунікативні навички.

Хід дискусії:

1. Оголошується проблемне питання дискусії.

2. У групі одна пара обирає позицію «ЗА», інша – «ПРОТИ».

3. Кожна пара обговорює свою позицію, добирає аргументи на її підтримку.

4. Через деякий час утворюються нові пари, які складаються з учасників, що займали одну і ту ж саму позицію, але з інших груп.

5. Учасники в нових парах порівнюють свої аргументи, додають за необхідності нові.

6. Учасники повертаються до своїх початкових пар, маючи «удосконалений список» аргументів.

7. Проводиться дискусія у своїй групі серед двох пар.

8. Кожний учасник дискусії викладає власну позицію, скориговану під час дискусії, у вигляді есе.

3. Стратегія «Метод прес»

(На будь якому етапі уроку)

Етапи методу прес:

— Висловлюю свою думку: «Я вважаю…»

— Пояснюю причину такої точки зору: «Тому що…»

— Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «… Наприклад…»

— Узагальнюємо, формуємо висновки: «Отже…», «Таким чином…»

4. Стратегія «Взаємні запитання»

— Текст або матеріал для вивчення поділить на логічно завершені частини.

— Учні вголос читають за цілими частинами, ставлять самі запитання:

· Одне одному в групі;

· Одне одному в парах;

· Одна пара (група) інший.

5. Стратегія «Джигсоу» (Ажурна пилка)

— Учні класу об’єднуються у постійні групи (кількість учнів – це кілька частин у тексті). Кожен учень має певний номер.

— Текст поділяється учителем на логічно завершені частини.

— Кожна частина вивчається певною експертною групою, яка формується за однаковими номерами, за кольоровими картками.

— Робота експертних груп. Учні вивчають свою частину, готуються донести її зміст до своїх товаришів у постійній групі.

Отже, кожна дитина вивчає свою частину тексту, але за допомогою товаришів (експертів з іншої частини) повинна сприйняти весь текст в цілому.

— Повернення експертів до постійної групи і взаємонавчання.

— Перевірка засвоєння змісту і цілому всіма учнями.

«Знайди помилки в тексті». Найпростішим варіантом виконання цієї вправи може бути запропонована вчителем картка з текстом, що відповідає темі, яка вивчається на уроці і яка містить помилки. Помилки можуть стосуватися дат, імен, подій, назв тощо. Завдання учнів полягатиме в тому, щоб віднайти допущені помилки. Після виконання вправи вчитель має поставити учням наступні питання: «Яким чином були знайдені помилки в тексті? На основі яких джерел учні знайшли помилки в тесті? Що дає підстави довіряти одним джерелам інформації і не довіряти іншим?»

«Переконуючі листи». Виконання цієї вправи складається з двох етапів. На першому етапі вчитель пропонує учням ознайомитися зі змістом інформації, що стосується теми уроку. Після ознайомлення зі змістом, вчитель пропонує учням написати лист до автора статті з питаннями, що стосуються прочитаного. В цьому листі учні повинні поставити питання автору стосовно наведеної ним інформації, джерел, які використав автор для написання статті, оціночних суджень і тверджень, інтерпретацій наведених фактів тощо. Вправу можна ускладнити й виконати її «наживо». Останній варіант передбачає наявність в учнів попереднього відповідного досвіду.

«Дилема».Зміст цієї вправи полягає в тому, щоб учні протилежні оцінки певного історичного факту чи історичної постаті, та порівняли між собою аргументи, які наводять автори статті на підтвердження своїх оціночних суджень. В процесі порівняльного аналізу вчитель може поставити перед учнями наступні питання: «Чию точку зору стосовно обговорюваних подій ви схильні поділяти? Які аргументи, наведені автором, вас переконали? Чому? Чи могли б ви прийняти іншу точку зору? Які факти та аргументи повинен навести автор протилежної інтерпретації, щоб вас переконати?»

«Мозковий штурм». основне завдання методу полягає у створенні атмосфери вільного спілкування. Вона сприяє звільненню від критичних зауважень, абстрагуванню до звичайного перебігу думок під час вирішення конкретної проблеми. Його доцільно використовувати для збирання найбільшої кількості ідей, фактів на підготовчому етапі прийняття рішень.

Робота учнів з історичними джерелами, зокрема з історичними документами

Навчання оптимально розвиває мислення, в тому числі й критичне, за умови, якщо учень не тільки набуває історичних знань, але й засвоює способи здобуття цих знань.отже , необхідне залучення школярів до процесу дослідження, який є набагато цікавішим і захоплюючим для них, ніж просте накопичення емпіричних знань.цей вид роботи дозволяє розвивати такі навички критичного мислення, як вміння формувати неупереджене ставлення, думки, судження, аналізувати факти, давати оцінку діям історичних осіб, піддавати сумніву логічну непослідовність у викладі подій автором документа, формувати особисту позицію бачення даного історичного факту чи дії історичних осіб.(додаток)

Читання з позначками

Читаючи текст учні повинні ставити на полях позначки чотирьох видів, залежно від вашого власного знання та розуміння.

V – відома інформація

- суперечить попередній інформації

! – важлива інформація

? – незрозуміла інформація

Позначки є важливим знаряддям, оскільки дозволяють учням активно перевіряти своє власне розуміння того , що вони читають. Феномен, коли читач, закінчуючи читати сторінку, не може пригадати змісту прочитаного, є дуже поширеним. Він є найкращим прикладом читання без розуміння, читання без активного пізнавального залучення, читання без перевірки засвоєння. різновидом цього прийому є «Маркування тексту». Основою виконання вправи є вміння відділяти факти від суджень. Вчитель пропонує учням прочитати текст історичного змісту й виділити в тесті авторські судження. Після опрацювання тексту учні повинні оцінити об’єктивність чи необ’єктивність інформації, наданої у тексті, відповівши на наступні запитання: «Чим історичні факти відрізняються від авторських суджень? Яку основну ідею намагався довести автор в своїй статті? Якими є припущення автора? На основі яких фактів автор зробив подібні припущення? Якою може бути протилежна оцінка наведених історичних фактів? Які факти й аргументи можна навести на підтвердження протилежної інтерпретації фактів, наведених в статті? Чи є причини сумніватися у фактах, наведених в статті? Яким чином можна переконатися в істинності наведених фактів?»

6. Метод усіх можливих варіантів («Дерево рішень»)

Так називається техніка, яка використовується для раціоналізації процесу прийняття рішень у ситуації, коли неможливо дати просту й однозначну відповідь на поставлене запитання. Застосовується також для аналізу конкретної ситуації і допомагає досягти повного розуміння причин, що викликали прийняття того чи іншого важливого рішення в минулому.

Учасники обговорення детально аналізують усі можливі варіанти рішень і виписують у колонки переваги та недоліки кожного з них, а також ті наслідки, які вони можуть викликати. У ході обговорення учні заповнюють таблицю.

Ця методика дозволяє краще зрозуміти механізм (і прийняття складних рішень, проаналізувати суперечливі дані.

Гра «Чарівний лист»

Китайський лікар відвідує хворого. Той відмовляється пити незвичні ліки. Вони гіркі й мають дивний запах. На це лікар відповідає: «ліки рідко бувають приємними , але вони повернуть сили і допоможуть стати на ноги.» Ці ліки ми п’ємо кожного дня.(назвіть ці «ліки» - чай)

Шумери називали школу «домом табличок». Як тоді шумери могли називати директора школи? («батько дому табличок»)

Конкурс «Джерелознавець»

Жодному ворогові, який нападає на їхні землі, вони не дають втекти. І ніхто не може їх наздогнати.(Хто є автором документа?)

Якщо хтось сховає раба, який утік від господаря, того треба убити. Якщо син вдарить батька, йому потрібно відрубати руку.( з якого документа ?)

Отже, критичне мислення — це необхідна навичка і життєво важливий ресурс сучасної людини. Але, використовувати нові технології, нові перспективи слід без сумніву, проте підходити до цього слід виважено, обдумано, з дотриманням педагогічних, психологічних норм.. Ось тут і приходить на допомогу вчительська інтуїція, творчість, знання психології.

Список використаних джерел

1. Бондарук І.П. Формування критичного мислення учнів у процесі навчання історії : навчально-методичний посібник / І.П.Бондарук. – Біла Церква КОІПОПК, 2009. – 48 с.

2. Десятов Д.Л. Практичні аспекти застосування методів критичного мислення на уроці історії // Д.Л. Десятов / Історія в школахУкраїни. – 2007. – №9. – С. 5-11.

4. Пометун О.І. Основи критичного мислення : навчальний посібник для учнів старших класів загальноосвітньої школи / О.І.Пометун, Л.М.Пилипчатіна, І.М.Сущенко, І.О.Баранова. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2010. – 216 с.

5. Терно С. Критичне мислення : чергова мода чи нагальна проблема / С.Терно // Історія в школах України. – 2007. – №4. – С.13-15.

. – Т.1. – 638 с.

6. Терно С. Методика розвитку критичного мислення: досвід експериментального дослідження // Історія в школах України. - 2007. -№9-10.-С. 3-11.

7. Терно CO. Проблемні задачі з історії для старшокласників: Дидактичний посібник для учнів 10-11 кл. загально освіт, навч. закл. -Запоріжжя: Просвіта, 2006. - 32 с

7. Десятов Д.Л. Практичні аспекти застосування методів критичного мислення на уроці історії / Д.Л.Десятов // Історія в школахУкраїни. – 2007. – №9.

8. Методика навчання історії в школі / О.І.Пометун, Г.О. Фрейман. – К.: Генеза, 2006. – 328 с.

14. Терно С. Критичне мислення: чергова мода чи нагальна проблема / С.Терно // Історія в школах України. – 2007. – №4.

Роль критичного мислення у формуванні учнівських компетенцій. Л.М.Корінько Харків вид. «Основа» 2010 р,95 ст.

ШАНОВНІ УЧАСНИКИ СЕМІНАРУ! ПРОПОНУЮ ВАМ ОЗНАЙОМИТИСЯ З ІНШИМИ ДЖЕРЕЛАМИ ІНФОРМАЦІЇ З ПРОБЛЕМИ: "ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ"